?

Log in

Sashko-Online dot com [entries|archive|friends|userinfo]
Alexander Marinich

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

серйозний вірш [июн. 26, 2013|12:32 pm]
Alexander Marinich
нема чого чекати від загнаного лиса -
тримай порожні гільзи в карманах галіфе
висітиме вже скоро твоя макітра лиса
в моєму кабінеті, як головний трофей

яка жагуча сила вичавлює із рани
розплескані об ребра сріблясті краплі куль
якщо тебе покинуть у цім багні до ранку
загояться і шрами від пострілів впритул

лишають слід глибокий армійські черевики
та ще й відбиткі чорні скривавлених долонь
та не для того очі мої до ночі звикли
щоб, замість вполювати, цю здобич брать в полон

мій син спостерігає, як пси деруть легені
яка доросла справа - скалічений хижак
то ж годі, ні до чого поважні теревені
ненависть об повагу вже витерла ножа

у перемозі - смуток, в поразці - вознесіння
хтось має залишатись, а хтось - рушати геть
на те, що зараз буде, дивися пильно, сину
це чоловічий танець, урочистий як смерть
СсылкаОставить комментарий

Хвілосовський камінь [янв. 10, 2013|01:44 pm]
Alexander Marinich
У клуні -
Джордж Клуні.
Ссылка1 комментарий|Оставить комментарий

*** [янв. 4, 2013|03:22 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Котик-воркотик ходить по землі
та лоскоче вусами у досвітній млі
хати і дерева, церкву та сільраду.
Кожному сновиді він дає пораду -

не ходи, сновидо, до ставку на лід,
а ходи, сновидо, у котячий слід -
там земля м'якенька, наче каравай.
Котик обминає слід собачих зграй,

не заходить в хати, де крива стіна
зирить підозріло з чорного вікна.
Котик обминає знедбані сади,
де криві дерева гне врожай біди.

Не розплющуй очі, мороку не вір,
краще покладайся на котячий зір.
Проведе повз лихо котик крадькома -
як біду не бачиш, то її нема.

Котику-воркотику, зглянься до сновиди,
заведи додому доки сонце зійде.
Він, коли прокинеться та прийде до тями,
може й сам ходитиме твоїми стежками.
Ссылка1 комментарий|Оставить комментарий

Просто хароший вірш [дек. 28, 2012|03:17 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Яка гарна погода надворі!
Наступлю кирзаком у гамно,
закурю й розповім історію,
шо случилась когда-то давно.

Як січас тоді був кінець травня,
як січас все воняло гамном,
а я бодрой походкой фраєра
шов красівим і рідним селом.

Все буяло і квітло навкола,
чорноземи чекали гамна.
А мене пригласив дід Микола,
шоб зарізать йому кабана.

Ця професія дуже почесна,
хоч і свині живуть у гамні.
Тому різать свиней повсємєстно
довіряли сільчани мені.

Микола, добридень у хату!
Яка божа краса за вікном!
Веди мене до поросяти,
в сарай де воняє гамном.

Я ніколи забути не здужу,
як побачив того кабана.
Той кнур зазирнув мені в душу
сквозь поверхностний накип гамна.

Його очі пронизливо карі
розказали мені об одном -
шо життя наше іграшка марна,
ще й пропитана наскрізь гамном.

Я дивився ув очі свинячі,
ощущаючи скорбь і вину,
шо я ніби котьонок незрячий
всю жизнь поклонявся гамну,

возвєлічував цінності блуду,
битіє заснував на брехні.
По водиці не ходить Іуда,
та зато він не тоне в гамні.

Кабана я зарізав конєчно,
бо Миколі було всьо равно.
Змусив він мене безчєловєчно
проливати ту кров на гамно.

Догорає моя сігарєта
І підходе расказ до конца.
Як же всьо-таки сумно всьо ето,
шо так много кругом гамнєца.

З той пори не змінилось нічого.
Жизнь конєчна, і тільки одна.
Ну а я - я повірив у бога,
як в духовний антонім гамна.

Бог поможе у радості й в горі
(про запас всєгда є сатана).
Яка гарна погода надворі!
Шо ти робиш зо мною, весна.



Як обично з довгими стіхами, хто дочитав до конца - тому наливаю чарочку.
Ссылка5 комментариев|Оставить комментарий

Человєколюбіє (хіп хоп) [дек. 20, 2012|12:38 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Я зразу скажу - я нормальний мужик,
інтімно з жінками тільки дружив,
до всяких сношеній альтернатівних
я лічно ставлюся негатівно,
і руку ніколи я не потисну
одностаттєвому нонконформісту.
Якщо виражатись прєдєльно ясно -
я, як і ви, не люблю підарасів.

Але я знаю жизнь нє по наслишкє!
Суспільство рождає такіє отрижкі,
шо гєй в порівнянні с таким общества члєном -
як ангєл поруч з дємоном.

Возьмьом наприклад хоча би таксистів.
Зупиняєш на дорозі деу ланос сєрєбристий
і хочеш поїхать у спальний район,
а за кермом який-то гандон
(обично Сєргей ілі може Артур)
хоче грошей наче за ексклюзівний тур
в Попуа Новую Гвінєю.
Як це назвать, як не підараснєю?

Ще один приклад животрепещущий -
про тих хто не любить ні дітей, ні женщин,
б'є ногами собак, матєрить вєтєранів,
зате рєгулярно на тєлєекрані
показує товсту і хижу морду.
Хто це? Конєшно, обранці народу!
Корпорація зла, машиністи Тітаніка!
Одна надія на Клічко Віталіка,
він не такий, а всі інші такі,
шо їм даже гомік не потисне руки.
Про них розмовлять - то така гидота,
шо піду я скоріше помию рота.

Я популярно для всіх поясню:
я дуже не лЮблю підарасню,
не поощряю розваги анальні,
але треба дивитись на жизнь рєально!
Гєї - найменша проблєма людства,
існують на свєті і більші паскудства.

Та шо тут казати, якщо навіть тьолки
так дістають і сбивають з толку,
шо я висуваю таку тєорєму:
так спортить мужчині нервову сістєму,
як порте її жінок большинство,
не здатне ніяке секс-мєншинство!
Об'яви, пред'яви, відмови в постєлі -
може от цього всього офігелі
ті хлопці, що взяли і перескочили
на тьомную сторону сили?
Я не одобряю анального змія,
та в крайньому разі я їх розумію!

Нас учить усіх православная віра
любити людину, букашку і звіра,
убогих, болєзненних, різних уродів,
представників наших братніх народів,
нєгрів, хачів, Ізраїль, Росію.
Не треба ненавидіть і підарасію.
Насправді важливо тільки одно -
гамно людина або не гамно.
Ссылка9 комментариев|Оставить комментарий

Блюз районної лікарні [ноя. 6, 2012|01:35 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Слова народні, музика народна
Переклад з англійської


Я пішов у районну лікарню.
В палаті номер два
моя краля лежала така гарна,
мила, ніби жива.

Нехай бог її душу прощає,
а я простив торік.
Понад ким іще свічку тримає
такий файний, як я, чоловік?

Як помру, так мене поховайте -
одягніть в галіфе й картуза
та червону картату краватку,
аби янгол пізнав в небесах.

І нехай шулєра повісять
на труну козирний туз,
хай жінки покохають гармоніста
коли він заграє блюз.

І налийте горілки злидарям,
роздайте дітям срібних рублів.
Дванадцять хлопців пішли на цвинтар,
одинадцять вернулись домів.


оригінал + найкрутіше його виконанняСвернуть )
Ссылка6 комментариев|Оставить комментарий

*** *** [июл. 24, 2012|11:25 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Як мені зле, ефенді, алах тебе борони
економ класом літати через такі бодуни.
Але на цім рейсі халявного алкоголю
стане на нашу з тобою сумісну долю.
Бачиш, кругом сидять мої одновірці пихаті -
їм віра, ефенді, забороняє бухати.

А ти сам на лице теж не схожий на слов'янина.
Я тобі так скажу - хай славиться Україна!
Країна, де жінка сама обирає свій шлях,
і їй не пече ні господь, ні, тим паче, аллах.
Вони самі - як ангели, з волоссям хвилястим,
а година із ангелом варта ста баксів!
Я витратив цілих сімсот на пять разів, зрозумів?
Таких, друже, висот, таких духовних прозрінь
ні один пророк у рясі не приніс своєму народу.
І як недорого - сімсот баксів за любов та свободу!

Взагалі-то моя країна вельми багата.
Не така, звичайно, як Сполучені Штати,
але й багатство своє, а не позичене.
Гроші менші, але не мічені.
Свиней у нас не їдять, але люблять м'ясо,
це ми вигадали шашлик та кебаб.
Жінки в нас під одягом носять прикраси,
там же ховають гашиш та драп - 
на випадок, якщо чоловік захоче.
Така вона, друже, покірність жіноча.

Одним словом,
усе контрастно -

щось фігово,
щось класно.


Ну що.
Вибачай костурбату англійську.
Сподіваюся, що мухамедове військо
розмови дурні,
ці п'яні колядки,
пробачить мені.
М'якої посадки.

Ссылка1 комментарий|Оставить комментарий

*** [июл. 3, 2012|12:26 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Наше місто ізнову порожнє. Гарячий асфальт
вже давно увібрав чорний шрифт заголовків новин,
що пролився з ущент переповнених збуджених шпальт
читачам на коліна, і далі на землю з колін.

Як розріджений кисень,тиша створює знижений тиск,
затікає у шпари замків продуктових крамниць,
і корки вилітають із пляшок у стелю кудись,
і дешеве вино водоспадом струмує з полиць.

Наше місто порожнє. Фундамент будинків трясе
замурована в цеглу луна чоловічих розмов,
і гарячі бурштинові сльози жіночих пісень
на фасадах застигли. І місто зпустошене знов.

Так буває на бабине літо. Достиглого дня
забагато для довгих стосунків й обідніх перерв.
Порожнечею місто, як милістю, бог обійняв,
починаючи з телеантен та верхівок дерев.

Ссылка1 комментарий|Оставить комментарий

8 bit music [апр. 19, 2012|11:30 pm]
Alexander Marinich
[Tags|]

Не замацай екран,
бо ж найкраща з програм
тобі відвантажує
враження.
Життя - це відео гра.

Тут кожен козак
іде фул-контакт,
гилить у вухо
секретним рухом.
Життя - це мортал комбат.

Ламати ворожі карки,
дурними принцесами марити,
на шляху здобич
таранячи лобом -
це ж просто якесь супер маріо.

Ця музика, що примушує
мозок щоденно струшувати,
встигай танцювати,
стрибай квадратами.
Життя - це денс денс революшен.

Доверху здертись -
потрібна легкість.
Дні у рядки -
згорають роки.
Друже, життя - це тетріс.

Ходиш до храму,
збираєш крам -
немає різниці
божій зіниці.
Життя - це відео гра.
Ссылка2 комментария|Оставить комментарий

На п'ять четвертих [апр. 10, 2012|12:39 am]
Alexander Marinich
[Tags|]

раз два три раз два
раз два три раз два
раз два три раз два
раз два три раз два


Загнані спати
свині та коні,
чутно з сільради
магнітофона.

Матінко люба,
я недалеко,
лише до клубу
на дискотеку.

Ой довгі ноги,
мініспідниця -
хоч ненадовго
стану цариця.

Схопить хлопчина
мене на танок -
хоч на хвилину
стану кохана.

Танці на шпильках,
ніженьки терпнуть -
стану на хвильку
трішки безсмертна.

Зморені танцем
думи гріховні
стишують вранці
дзвони церковні.

Плачуть пророче
верби на кручі.
Роки дівочі,
скороминучі.
СсылкаОставить комментарий

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]